Ця аварія дотепер вважається самою руйнівний в історії ядерної енергетики.
Реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС був цілком зруйнований вибухами, що зірвали дах будинку реактора і привели до викиду великого обсягу уранового палива й інших радіоактивних матеріалів у навколишнє середовище. Залишки реактора в даний час знаходяться усередині великої конструкції, відомої як "укриття" чи "саркофаг", побудованої через декілька місяців після аварії. Один з чотирьох колишніх у той час на площадці реакторів знаходиться в експлуатації. Великі обсяги радіоактивних матеріалів - 12 трильйонів міжнародних одиниць радіоактивності, названих "бекерелями", були викинуті в навколишнє середовище головним чином протягом перших десяти днів. У складі викиду було більш ста, радіоактивних елементів, однак з погляду впливу на здоров'я людей і стан навколишнього середовища основне значення мали ізотопи йоду і цезію. Радіоактивні матеріали дуже низького рівня активності можна було знайти практично по всій північній півкулі. Якщо порівнювати з іншими ядерними подіями: у результаті вибуху в Чорнобилі було в атмосферу Землі викинуто в 400 разів більше радіоактивного матеріалу, ніж від атомної бомби, скинутої на Хіросіму. При цьому випробування атомної зброї, проведені в 50-і й у 60-і роки, у сукупності привели до викиду в атмосферу приблизно в 100 - 1000 разів більшої кількості радіоактивного матеріалу, ніж чорнобильська аварія.
Приблизно 200 000 працівників (відомих як "ліквідатори") з місцевої міліції і пожежних служб, армії і добровольців були в 1986 і 1987 роках спочатку залучені до стримування і ліквідації аварії, знаходячись на передньому краї чи виконуючи адміністративну роботу. Пізніше число людей, зареєстрованих як ліквідатори, збільшилося приблизно до 600 000 - 800 000, хоча багато хто з занесених у списки одержали лише малі дози опромінення.
Навколо площадки була встановлена "заборонена зона", радіус якої спочатку складав 30 кілометрів, і близько 116 000 чоловік, що проживали в ній, евакуйовані в менш забруднені райони протягом декількох місяців після аварії. Заборонена зона була потім розширена і в даний час її площа складає 4 300 квадратних кілометрів, на якій розташовані ділянки з найвищими рівнями радіоактивності.Близько 5,3 мільйони людей, у тому числі 1,6 мільйона дітей, як повідомлялося, одержували таблетки іодида чи іодада калію, хоча ефективність цього заходу кількісно не була визначена. Повідомлялося, що першими це профілактичне лікування пройшли ті, хто знаходився в межах 30-кілометрової зони.
Другого лютого 1995 року Україна вперше і урочисто відсвяткувала 150-річчя від дня народження Івана Пулюя (1845-1918). До цього часу жителі України не знали хто він такий. А за кордоном вже давно шанували його як обдарованого фізика і електротехніка, людину твердих переконань, а також вірного сина українського народу. В одній з австрійських газет учений Вільгельм Форман писав: "Доктор Іван Пулюй належить до найцікавіших постатей науки кінця ХІХ і початку ХХ сторіч".
