понедельник, 25 апреля 2016 г.

Чорнобильська АЕС Факти:

Ця аварія дотепер вважається самою руйнівний в історії ядерної енергетики.
       Реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС був цілком зруйнований вибухами, що зірвали дах будинку реактора і привели до викиду великого обсягу уранового палива й інших радіоактивних матеріалів у навколишнє середовище. Залишки реактора в даний час знаходяться усередині великої конструкції, відомої як "укриття" чи "саркофаг", побудованої через декілька місяців після аварії. Один з чотирьох колишніх у той час на площадці реакторів знаходиться в експлуатації. Великі обсяги радіоактивних матеріалів - 12 трильйонів міжнародних одиниць радіоактивності, названих "бекерелями", були викинуті в навколишнє середовище головним чином протягом перших десяти днів. У складі викиду було більш ста, радіоактивних елементів, однак з погляду впливу на здоров'я людей і стан навколишнього середовища основне значення мали ізотопи йоду і цезію. Радіоактивні матеріали дуже низького рівня активності можна було знайти практично по всій північній півкулі.        Якщо порівнювати з іншими ядерними подіями: у результаті вибуху в Чорнобилі було в атмосферу Землі викинуто в 400 разів більше радіоактивного матеріалу, ніж від атомної бомби, скинутої на Хіросіму. При цьому випробування атомної зброї, проведені в 50-і й у 60-і роки, у сукупності привели до викиду в атмосферу приблизно в 100 - 1000 разів більшої кількості радіоактивного матеріалу, ніж чорнобильська аварія.       
       Приблизно 200 000 працівників (відомих як "ліквідатори") з місцевої міліції і пожежних служб, армії і добровольців були в 1986 і 1987 роках спочатку залучені до стримування і ліквідації аварії, знаходячись на передньому краї чи виконуючи адміністративну роботу. Пізніше число людей, зареєстрованих як ліквідатори, збільшилося приблизно до 600 000 - 800 000, хоча багато хто з занесених у списки одержали лише малі дози опромінення.
       Навколо площадки була встановлена "заборонена зона", радіус якої спочатку складав 30 кілометрів, і близько 116 000 чоловік, що проживали в ній, евакуйовані в менш забруднені райони протягом декількох місяців після аварії. Заборонена зона була потім розширена і в даний час її площа складає 4 300 квадратних кілометрів, на якій розташовані ділянки з найвищими рівнями радіоактивності.
       Близько 5,3 мільйони людей, у тому числі 1,6 мільйона дітей, як повідомлялося, одержували таблетки іодида чи іодада калію, хоча ефективність цього заходу кількісно не була визначена. Повідомлялося, що першими це профілактичне лікування пройшли ті, хто знаходився в межах 30-кілометрової зони.

среда, 10 февраля 2016 г.

ПУЛЮЙ ІВАН ПАВЛОВИЧ

Пулюй І.П..jpgДругого лютого 1995 року Україна вперше і урочисто відсвяткувала 150-річчя від дня народження Івана Пулюя (1845-1918). До цього часу жителі України не знали хто він такий. А за кордоном вже давно шанували його як обдарованого фізика і електротехніка, людину твердих переконань, а також вірного сина українського народу. В одній з австрійських газет учений Вільгельм Форман писав: "Доктор Іван Пулюй належить до найцікавіших постатей науки кінця ХІХ і початку ХХ сторіч".
Народився Іван Павлович Пулюй (учений змінив прізвище Пульгуй на Пулюй у 1881 році) у містечку Гримайлові на Тернопільщині в небагатій, але порядній і поважній родині бургомістра.
У 1864 р. Іван Пулюй з відзнакою закінчив Тернопільську класичну гімназію і в цьому ж році вступив на теологічний факультет Віденського університету. Одночасно він відвідував лекції з математики, фізики та астрономії. По закінченні курсу богослов'я замість отримання сану священника, всупереч волі батьків, І. Пулюй у 1869 р. вступив на філософський факультет Віденського університету. Після закінчення навчання у 1872 р. він став асистентом кафедри експериментальної фізики цього університету, а згодом - асистентом-викладачем кафедри фізики, механіки та математики Військово-морської академії у м. Фіуме (тепер Рієка в Хорватії). У 1875 р. Іван Павлович вступив у Страсбурзький університет, де вивчав електротехніку, з відзнакою захистив дисертацію і здобув ступінь доктора філософії цього ж університету (спеціалізація з фізики). Потім він повернувся до Відня, де працював приват-доцентом Віденського університету, обіймав посаду технічного директора електротехнічного бюро.
Подальша доля ученого пов'язана з Прагою. Професор І. Пулюй очолював кафедру фізики в Німецькій вищій технічній школі. 1902 р. він став першим деканом першого в Європі електротехнічного факультету, забезпечуючи найвищий рівень наукових досліджень у своїй лабораторії. Разом з ним працювали викладачі й студенти-політехніки, а також професори з інших навчальних закладів (чеських і німецьких). Маючи глибокі знання та веселу вдачу, професор І. Пулюй здобув неабиякий авторитет серед учених, громадських діячів та промисловців. Серед його добрих знайомих був і видатний фізик А. Ейнштейн.

вторник, 26 января 2016 г.

Роскошная брошь

Фізика - одна з найпрекрасніших наук.

Вона показує нам, який великий і водночас

близький до людини світ, в якому ми живемо.

Фізика дає змогу людині відчути свою велич,

надзвичайну силу свого розуму, робить її

наймогутнішою істотою у світі.